«НОВА КАМЕРНІСТЬ» ІНСТРУМЕНТАЛЬНОЇ МУЗИКИ ХХ СТОЛІТТЯ ТА ЇЇ ВПРОВАДЖЕННЯ У СОНАТІ ДЛЯ СКРИПКИ ТА ФОРТЕПІАНО Ф. ПУЛЕНКА

Анотація

Мета статті – виявити особливості камерно-інструментальної музики Ф. Пуленка в аспекті «нової камерності» ХХ сторіччя. Відповідно до поставленої мети визначено наступні завдання наукового дослідження, а саме – висвітлити особливі риси французької камерної музики ХХ століття, продемонструвати недостатність вивчення камерно-інструментальної музики французького майстра у вітчизняному музикознавстві, виявити обумовленість стильових особливостей камерно-інструментальної музики Ф. Пуленка з музикою «Шістки», описати особливості трактування жанру сонати у творчості композитора, а також висвітлити історію створення сонати для скрипки і фортепіано Ф. Пуленка та її приховану програмність. Ціллю пропонованої наукової розвідки є також і аналіз окресленої сонати з точки зору множинності тематизму та домінування художньо-музичної процесуальності. Методологія означеного дослідження ґрунтується як на загально-наукових, так і спеціальних методах, а саме – на історичному, компаративному, жанрово-стильовому та структурно-функціональному. Наукова новизна статті полягає у наступному. Скрипкову сонату Ф. Пуленка розглянуто з позицій явища «нової камерності», що надає змогу виявити стильові версії французької камерної музики ХХ століття. Висновки. На прикладі сонати для скрипки та фортепіано Ф. Пуленка виявлено риси «нової камерності» у французькій музиці ХХ століття, а саме – ігрова та театральна природа жанрів, відносна вільність форми, узагальнена портретність. Множинний та різноманітний тематизм сонати можливо трактувати як віддзеркалення вражень від складного, експресивного та трагічного образу Лорки. Домінування процесуальності над кристалічною формою надає сонаті динамічності та мобільності, притаманній музиці ХХ століття. Все це дозволяє бачити у феномені «нової камерності» передусім дух експерименту та невпинного пошуку нових шляхів розвитку інструментального ансамблю.