Жанр капричіо в мандолінній музиці кінця ХІХ – початку ХХ століть (на прикладі концертних п’єс К. Мюньєра)

Анотація

Мета дослідження – проаналізувати концертні капричіо К. Мюньєра для мандоліни з фортепіано («Bizzarria», ор. 201; Іспанське капричіо, ор. 276) з позиції виявлення їх жанрової специфіки. Методологія. Пропонована наукова розвідка ґрунтується на історичному підході, за допомогою якого визначається специфіка розвитку жанру капричіо в музиці кінця ХІХ – початку ХХ століть, зокрема у творчості К. Мюньєра; компаративному та аналітичному методах, що використовуються для виявлення особливостей формоутворення та виконавської інтерпретації оригінальних концертних пʼєс для мандоліни з фортепіано, які за жанровими орієнтирами (згідно з ремарками композитора) визначаються як
62
капричіо. Наукова новизна. В означеному науково-тематичному напрямі показовою є творчість флорентійського композитора, мандолініста-віртуоза та педагога К. Мюньєра, який залишив близько 300 композицій. Концертні твори К. Мюньєра для мандоліни з фортепіано створені у жанрі капричіо й досі не розглядались у вітчизняному мистецтвознавстві, як і сама творчість та композиторський стиль видатного італійського мандолініста. Висновки. Звернувшись до жанру капричіо, К. Мюньєр створив лише два твори, в яких втілив майже всі еволюційні ступені розвитку цього жанру. В його опусах присутня вокальність, притаманна капричіо XVІ ст., сольне викладення, віртуозність, оригінальність, які втілювались у творах XVІІ – XVІІІ ст. та яскраво виражений національний колорит XІX століття. Так, Іспанське капричіо є своєрідною «музичною енциклопедією» національних танців, де зібрані характерні риси болеро, тарантели, хабанери, хоти. Оригінальність опусу № 201 – «Bizzarria», втілюється у параметрах формоутворення (розгорнута каденція соліста на початку) та підкресленої віртуозності, яка реалізується в широкому регістровому діапазоні, різноманітті технічних елементів.