Жанр капричіо в мандолінній музиці кінця ХІХ – початку ХХ століть (на прикладі концертних п’єс К. Мюньєра)


  • N. V. Bashmakova Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки
  • K. V. Kravchenko Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки
Ключові слова: капричіо, К. Мюньєр, мандоліна, концертний мандолінний репертуар

Анотація

Мета дослідження – проаналізувати концертні капричіо К. Мюньєра для мандоліни з фортепіано («Bizzarria», ор. 201; Іспанське капричіо, ор. 276) з позиції виявлення їх жанрової специфіки. Методологія. Пропонована наукова розвідка ґрунтується на історичному підході, за допомогою якого визначається специфіка розвитку жанру капричіо в музиці кінця ХІХ – початку ХХ століть, зокрема у творчості К. Мюньєра; компаративному та аналітичному методах, що використовуються для виявлення особливостей формоутворення та виконавської інтерпретації оригінальних концертних пʼєс для мандоліни з фортепіано, які за жанровими орієнтирами (згідно з ремарками композитора) визначаються як
62
капричіо. Наукова новизна. В означеному науково-тематичному напрямі показовою є творчість флорентійського композитора, мандолініста-віртуоза та педагога К. Мюньєра, який залишив близько 300 композицій. Концертні твори К. Мюньєра для мандоліни з фортепіано створені у жанрі капричіо й досі не розглядались у вітчизняному мистецтвознавстві, як і сама творчість та композиторський стиль видатного італійського мандолініста. Висновки. Звернувшись до жанру капричіо, К. Мюньєр створив лише два твори, в яких втілив майже всі еволюційні ступені розвитку цього жанру. В його опусах присутня вокальність, притаманна капричіо XVІ ст., сольне викладення, віртуозність, оригінальність, які втілювались у творах XVІІ – XVІІІ ст. та яскраво виражений національний колорит XІX століття. Так, Іспанське капричіо є своєрідною «музичною енциклопедією» національних танців, де зібрані характерні риси болеро, тарантели, хабанери, хоти. Оригінальність опусу № 201 – «Bizzarria», втілюється у параметрах формоутворення (розгорнута каденція соліста на початку) та підкресленої віртуозності, яка реалізується в широкому регістровому діапазоні, різноманітті технічних елементів.

Посилання

1. Babich, T.N. (2006). Evolution of mandolin art experience of theoretical reconstruction. Extended abstract of candidateʼs thesis. Minsk: BSUCA [in Belorussian].
2. Bashmakova, N.V. (2010). Mandolina in the historical and artistic processes. Extended abstract of candidateʼs thesis. Kharkiv: HSUA [in Ukrainian].
3. Kruglov, V.P. (2008). The school of playing the mandolin. Moskva: Probel-2000 [in Russian].
4. Semikozov, A.A. (2013). Mandolin in Western European musical culture of the XVIII century in the aspect of interaction between opera and instrumental music (on the example of concerts by A. Vivaldi and J. Paizielo). Extended abstract of candidateʼs thesis. Ky`yiv: NMAU [in Ukrainian].
5. Chen Tientian, (2017). Capriccio as a concept and a phenomenon. Visny`k NAKKKiM, 2, 194–199 [in Ukrainian].
6. Sparks, P. (1995) The Classical Mandolin. New York: Oxford university press [in English].
Опубліковано
2019-01-21
Номер
Розділ
Articles