Камерно-вокальні твори С.В. Рахманінова як взірець розвитку архетипових рис російського класичного романсу (на прикладі романсів раннього періоду для середнього голосу)


  • С. А. Щітова Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки
  • О. С. Желтобрюхова Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки
Ключові слова: архетипові риси, вокальні мініатюри, елегія, російська пісня, „жорстокий романс”, камерно-вокальна лірика, синтез традицій

Анотація

Метою роботи є дослідження проблем розвитку архетипових рис російського класичного романсу у камерно-вокальній творчості С.В. Рахманінова раннього періоду на прикладі романсів для середнього голосу. Вокальні мініатюри являють собою своєрідний ліричний щоденник композитора, який максимально повно втілює усю палітру характерних для нього образів та почуттів. У цьому сенсі романси – своєрідна енциклопедія С.В. Рахманінова, такого багатства та різноманітності станів не можливо знайти, мабуть, навіть у його геніальних концертах та симфоніях. Методологія дослідження полягає в застосуванні мистецтвознавчого, історико-культурного, аналітичного та порівняльно-типологічного методів. Зазначений методологічний підхід дає можливість піддати аналізу особливості жанрів елегії, руської пісні, „жорстокого романсу” та їх власне трактування композитором. Наукова новизна роботи полягає у розширенні уявлень про образну багатоплановість рахманінівських вокальних мініатюр, що обумовлена синтезом різноманітних традицій національної школи. Вокальні твори „вміщають” у себе повний тематичний „спектр” музичного світу С.В. Рахманінова. Висновки. Архетипові риси російського класичного романсу та витоки вокальної лірики найбільш простежуються у ранній період творчості композитора. Цілком очевидно, що рамки наукової статті не дозволяють  приділити серйозну увагу усій вокальній творчості автора „Дзвонів”, розглянути 83 романси у повному обсязі. Саме тому робота обмежується вивченням творів для середнього голосу з фортепіано. У них сповна втілені основні жанрові та стильові особливості, специфічні риси рахманінівської камерно-вокальної творчості. Ранні романси композитора-лірика визначають майбутній шлях розвитку камерно-вокального жанру, його мистецько-творчу перспективу, передбачаючи інноваційну трактовку вокальних п’єс.

Посилання

1. Aver'janova, A. (1981). Romances S. Rachmaninov as a result of studying the genre in the work of Russian composers. Voprosy muzykal'noj pedagogiki, 3, 70–96 [in Russian].
2. Apetjan, Z. (1988). Memories of Rachmaninov. Moskva: Muzyka [in Russian].
3. Asaf'ev, B. (1979). Russian romance of the XIX century. Russkaja muzyka, 55–99 [in Russian].
4. Durandina, E. (2005). Chamber vocal genres in Russian music of the XIX - XX centuries: historical and stylistic aspects. Moskva: RAM [in Russian].
5. Keldysh, Ju. (1973). Rachmaninov and his time. Moskva: Muzyka [in Russian].
6. Krivoshej, I. (2002). „Music paintingˮ romances Rachmaninov. Vnemuzykal'nye komponenty kompozitorskogo teksta, 42–67 [in Russian].
7. Levaja, T. (1991). Russian music of the early XX century in the artistic context of the epoch. Moskva: Muzyka [in Russian].
8. Stepanidina, O. (1983). Some problems of the interrelation between the vocal and piano parts in the Russian romance. Saratov [in Russian].
Опубліковано
2018-08-15
Як цитувати цю статтю:
Щітова, С., & Желтобрюхова, О. (2018). Камерно-вокальні твори С.В. Рахманінова як взірець розвитку архетипових рис російського класичного романсу (на прикладі романсів раннього періоду для середнього голосу). Музикознавча думка Дніпропетровщини, (13), 94-104. https://doi.org/https://doi.org/10.15421/22189
Номер
Розділ
Articles