ПОЛІФОНІЧНІ ПРИНЦИПИ В KAMMERMUSIK № 7 ПАУЛЯ ХІНДЕМІТА

Анотація

Мета статті – відображення принципів поліфонічної роботи Пауля Хіндеміта на прикладі Kammermusik № 7, фіналу макроцикла, в якому композитор втілює ідеї епохи Бароко в сучасній йому манері. Цей цикл став одним з найбільш показових прикладів звернення композитора до неокласицизму – в першу чергу, це помітно у використанні форми Concerto Grosso, в якій написані всі сім концертів. У фіналі останнього з них, концерта для органа з оркестром, генеральним принципом формоутворення стає поліфонія, що дозволяє вважати цей твір одним з найбільш показових зразків контрапунктичної роботи П. Хіндеміта. Методи дослідження, що були використані при написанні статті: емпіричні (опис, порівняння, узагальнення), цілісний музикознавчий аналіз, історичний, структурно-функціональний, а також системний підходи. Наукова новизна роботи концентрується у докладному розгляді (вперше в українському музикознавстві) фіналу циклу Kammermusik Пауля Хіндеміта і в розкритті особливостей інтерпретації композитором барокових моделей, зокрема, у рамках органного концерту. Також вперше детально проаналізовано значення поліфонії в останній частині Kammermusik. Висновки. Цикл Kammermusik надзвичайно показовий для характеристики стилю П. Хіндеміта того часу: в першу чергу, він демонструє спосіб композиторської роботи автора з барокової моделлю, тобто втілює поєднання принципів неокласицизму із власною композиторською технікою; крім того, ціла низка композиційних прийомів передбачили майбутню інструментальну творчість П. Хіндеміта. У свою чергу, фінал циклу являє собою один з найважливіших зразків не тільки у творчості композитора, але і в цілому в області органного концерту ХХ століття, де втілені у повній мірі всі принципи роботи П. Хіндеміта з поліфонічною тканиною.