ВИКОНАВСЬКО-ІНТЕРПРЕТАЦІЙНА СПЕЦИФІКА SONATA APPASSIONATA З. КАРГА-ЕЛЕРТА

Анотація

У статті досліджена Sonata appassionata для флейти соло op. 140 (1917) німецького композитора Зигфріда Карга-Елерта (1877–1833). Зазначається внесок композитора у розширення палітри романтичних віртуозних засобів виразності сольної флейти та створення її нового звукового образу на початку ХХ століття. Акцентується, що постаті лейпцизького флейтиста Карла Бартуцата та майстра Теобальда Бьома мали вплив на формування флейтового репертуару З. Карга-Елерта. Мета статті – розглянути виконавсько-інтерпретаційну специфіку Сонати та її технологічні аспекти флейтових засобів художньої виразності. Методологія дослідження полягає у застосуванні аналітичного методу, що надає підстави зробити комплексний аналіз Сонати і виявити в ній традиційні та новаторські риси. Використання порівняльного аналізу, як методу в зіставленні процесів розвитку флейтового мистецтва, сприяло виявленню спільних ознак і відмінностей між ними. Наукова новизна статті полягає в тому, що вперше в українському виконавському музикознавстві автором проаналізовано Sonata appassionata для флейти соло німецького композитора З. Карга-Елерта, яка займає вагоме місце у репертуарі сучасних флейтистів. Висновки. Багатогранна творча діяльність З. Карг-Елерта є однією з найбільш яскравих сторінок музичного мистецтва Німеччини початку ХХ століття. Серед інструментальної спадщини композитора поряд з ґрунтовними роботами для органа та фісгармонії, для яких він написав більшу частину своїх творів, варто виділити  флейтовий доробок, який зараз так високо цінується виконавцями. Його флейтові опуси, сповнені чудовою гармонією, що легко поєднується із віртуозним та блискучим соло, займають окреме місце у творчій спадщині композитора. Однак Sonata appassionata для флейти соло, є без сумніву важливим та неповторним твором, що існує в сольному надбанні флейтистів ХХ століття. Соната З. Карга-Елерта – приклад оригінальної композиторської техніки та глибинного розуміння специфіки інструмента.