ПРОЄКЦІЯ СИМУЛЬТАННОСТІ НА ОПЕРИ «ВОГНЕННИЙ ЯНГОЛ» С. ПРОКОФ'ЄВА ТА «ВІЙ» В. ГУБАРЕНКА

Анотація

Мета статті – виявити специфіку явища симультанності та його трактування у музикознавстві. Оскільки симультанність найбільш переконливо проявляється в театральних жанрах, логічно розглядати принцип її дії на рівні драматургії опер, балетів. За допомогою симультанності можна глибше зрозуміти і пояснити проникнення містичності і двоплановості‑двосвіту у театральні твори. Методологічну базу дослідження складають: історичний метод для розгляду явища симультанності в художній творчості; структурно‑аналітичний метод при звертанні до музичного тексту окремих сцен опери «Вогняний янгол» С. Прокоф’єва та опери‑балету «Вій» В. Губаренка; компаративний метод для порівняльної характеристики роману В. Брюсова, повісті М. Гоголя та опери С. Прокоф’єва, опери-балету В. Губаренка. Наукова новизна статті полягає у виявленні симультанності в драматургії опери «Вогняний янгол» С. Прокоф’єва та опери-балету «Вій» В. Губаренка на рівнях композиторського задуму та режисерської інтерпретації. Вони можуть і співіснувати, доповнюючи один одного, і існувати у протидії. Висновки. Симультанність залишається одним з найбільш яскравих проявів двосвіту. Вона може існувати як на суто музичному рівні, так і на візуально‑сценічному. Це явище визначає особливий тип драматургії, насамперед, в операх з містичним початком, де переплітаються фантасмагоричність і двосвіт. Так, нове вираження вона знаходить в театрі абсурду в операх угорських композиторів «Le Grand Macabre» Д. Лігеті, «Кінець гри» Д. Куртага, в опері «Дияволи із Лудена» польського композитора К. Пендерецького, в українській опері‑нуарі «Доля Доріана» («Синдром Доріана») К. Цепколенко.