«CREEP», АБО ТУДИ І ЗВІДТИ

Анотація

Мета статті – висвітлити діалектику відносин між неповторним стилем рок-гурту «Radiohead» та повторюваністю (тиражуванням) як жанровою властивістю популярної музики. Методологія наукової розвідки включає порівняльно-історичний підхід, за допомогою якого простежується історія композиції «Creep» та спеціальні методи аналізу музичних творів (структури, гармонії й аранжування), які дозволяють порівняти особливості двох версій синглу. Методологічними орієнтирами для дослідження слугували роботи Бреда Осборна та Алана Кросса, в яких містяться відомості про діяльність «Radiohead» та аналітичні нариси. Наукова новизна статті полягає у тому, що завдяки порівняльному аналізу двох версій синглу «Creep» (1992 та 2021 років), який здійснюється вперше, виникає можливість видобути нове знання про співвідношення унікально-стильового та тиражувально-жанрового чинників популярної музики. Висновки. Завдяки  рімейку синглу «Creep», Том Йорк повертає цю композицію у простір стилю гурту «Radiohead» та стилю альтернативного року в цілому, спонукаючи слухачів шукати причини, з яких популярний твір було «зіпсовано» та заглиблюватись у контекст більш пізньої творчості групи. Стильове ядро синглу «Creep»: її текст, структура, гармонія, особливості вокалу і ритміки залишились без змін. Однак, завдяки уповільненню темпу, новому аранжуванню, Том Йорк наближає ремікс до стилю більш пізніх альбомів «Radiohead». Процес оновлення синглу, наче у пришвидшенні, відображає еволюцію творчості гурту. Таким чином, «Creep» стає ланкою, що веде від стилю, притаманного першим альбомам «Radiohead» до нових, які вирізняються новаторськими, експериментальними рисами. Однією з найважливіших стильоутворюючих рис творчості «Radiohead» та альтернативного року в цілому, можна вважати прагнення вивести слухача із зони комфорту. Це спонукає до постійного оновлення музичних засобів, включно з елементами «псування» музичного матеріалу.