РЕЦЕПЦІЯ ГРЕКО-ВІЗАНТІЙСЬКОГО ПАПАДИЧНОГО ТА КИЄВО-РУСЬКОГО КОНДАКАРНОГО ЖАНРОВИХ СТИЛІВ В УКРАЇНСЬКІЙ САКРАЛЬНІЙ МОНОДІЇ XV–XXІ ст.

Bohdan Zhulkovskyi

doi:10.33287/222135

Bohdan Zhulkovskyi Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки https://orcid.org/0000-0001-8435-5201

Ключові слова: сакральна культура, церковний спів, жанровий стиль, музична нотація, компаративні музикознавчі дослідження

Анотація

Метою публікації є пошук зв’язків між візантійським пападичним та києво-руським кондакарним стилями і між жанровим стилем монострофних кондаків Студійської та Єрусалимської епох. Методологія наукової статті носить комплексний характер і поєднує не лише музикознавчі компаративні та аналітичні методи, а й теологічні, літургічні, історичні та культурологічні підходи. Наукова новизна розвідки полягає у підтвердженні спорідненості між пападичним і кондакарним жанровими стилями, у констатації стильової спадковості між українською літургічною монодійною традицією останньої третини XI – середини XIV ст. (доба панування Студійського Типікону) та останньої чверті XIV – XXІ ст. (епоха чинності Єрусалимського Типікону). Висновки. Кондак як особливий гімнографічний жанр існує понад півтори тисячі років; з них понад тисячоліття – в українській літургічній монодійній традиції. За цей час він увібрав у себе найширшу амплітуду богословського змісту, богослужбового використання, поетичних і гомілетичних прийомів, музичного формотворення, виконавської інтерпретації. Греко-візантійський пападичний мелізматичний спів став основою києво-руського кондакарного жанрового стилю, спільного для кондаків та деяких інших тропарних гімнів. Кондакарний спів через кількасот років знайшов продовження у наспівах із українських нотолінійних Ірмологіонів та галицьких і закарпатських збірок. Його стильовою рецепцією, на думку музикознавців Івана Вознесенського і Мирослава Антоновича, був мелізматично розвинений болгарський наспів. Типологічна подібність візантійських Псалтиконів, Асматиконів, Аколуфіїв і києво-руських Кондакарів й українських нотолінійних Ірмологіонів указує на тяглість і консеквентність канонічної традиції кондакарного монодійного жанрового стилю від Середньовіччя до постмодерної доби.

Посилання

1. Floros, С. (2009). The Origins of Russian music: Introduction to the Kondakarian Notation. Frankfurt am Main: Peter Lang [in English].
2. Hannick, C. (2009). Le Kontakion dans l’histoire de la musique ecclésiastique byzantine. Östkirchliche Studien, 58/1, 57–66 [in French].
3. Myers, G. (2009). A Historical, Liturgical and Musical Exploration of Kondakarnoie Pienie: The Deciphering of a Medieval Slavic Enigma. Sofia: Cyrillo-Methodian Research Centre [in English].
4. Zhulkovskyi, B. (2020). Galician and Carpathian-Russian traditions of Church-Monodic singing of the XIX century (on the example of monostrophic kontakia). Nova pedahohichna dumka, 1 (101), 125–128 [in Ukrainian].
5. Zhulkovskyi, B. (2020). Kontakia of Menaion and Triodion cycles in Ukrainian staff-notated Heirmologia. Aktual'ni pytannia humanitarnykh nauk, 27/1, 18–23 [in Ukrainian].
6. Zhulkovskyi, B. (2021). Intergenred diffusion in Orthodox Hymnography (on the example of canticles of the troparion subsystem). Chasopys Natsional'noi muzychnoi akademii Ukrainy imeni P. I. Chaikovskoho, 1 (50), 64–78 [in Ukrainian].
7. Ihnatenko, Ye. (2010). The concept of «conversion» in the context of Ukrainian and Belarusian Greek chant of the 16th – 18th centuries. Chasopys Natsional'noi muzychnoi akademii Ukrainy imeni P. I. Chaikovskoho, 3 (8), 86–98 [in Ukrainian].
8. Kachmar, M. (2015). Musical form of kontakion: from sign to principle. Ukrainska muzyka, 4 (18), 25–33 [in Ukrainian].
9. Prylepa, O. (2017). Pospivky of Ukrainian-Belarusian liturgical monody singing in the context of the theory of melodic formulas. Ukrainske mystetstvoznavstvo, 17, 48–60 [in Ukrainian].
10. Terlets'ka, L. (2010). Kontakion «Vzbrannoi Voevodi» in the worship of the Church of the Eastern Rite. Visnyk Prykarpats'koho universytetu imeni Vasylia Stefanyka: Mystetstvoznavstvo, 19–20, 185–195 [in Ukrainian].
11. Tsalai-Yakymenko, O. (2002). Kyiv School of Music of the XVII century. Kyiv; L'viv; Poltava [in Ukrainian].
12. Shevchuk, Ol. (1995). The Kyiv Chant in the context of multi-chants (based on the materials of the books of the XVIII – XVIII centuries). Zbirnyk naukovykh ta naukovo-metodychnykh prats' kafedry folkloru ta etnohrafii, 86–107 [in Ukrainian].
13. Shevchuk, Ol. (2008). Serbian and Bulgarian editions of South Slavic songs in Ukrainian and Belarusian Ecclesiastical singing practice of the 17th century. Mystetstvoznavchi poshuky, 105–125 [in Ukrainian].