СОНАТА ДЛЯ САКСОФОНА П. КРЕСТОНА В АСПЕКТІ УНІВЕРСАЛІЙ ЖАНРУ ІНСТРУМЕНТАЛЬНОЇ СОНАТИ У ХХ СТОЛІТТІ


Ключові слова: музичні універсалії, жанр сонати, соната для саксофона, творчість П. Крестона, духові інструменти

Анотація

Метою статті є виявлення тенденцій розвитку жанру сонати для саксофона – інструмента нового покоління, що виник у посткласичний період, після розквіту жанру сонати у творчості композиторів-класиків. Цей інструмент увійшов у симфонічний та духовий оркестри значно раніше, ніж у число сольних інструментів, тому сонати для саксофона виникають лише у ХХ столітті. Матеріалом для аналізу стала соната для саксофона П. Крестона, написана у 1937 році. Методологія дослідження полягає у застосуванні аналітичного методу, що надає підстави зробити комплексний аналіз сонати і виявити в ній традиційні та новаторські риси. Наукова новизна статті формується у виявленні традиційних, а також новаційних рис у змісті й музичному стилі означеної сонати П. Крестона. Доведено, що ці риси виникають у контексті нових музичних універсалій жанру інструментальної сонати в ХХ столітті. Зазначено специфіку їх перетворення у музичному тексті та змісті аналізованого твору. У статті стверджується, що соната П. Крестона поєднує риси традиційного сонатного циклу із музичною мовою та стилістикою, характерними для мистецтва ХХ століття. Партія саксофона відрізняється підвищеною складністю завдяки надзвичайній рухливості, великій кількості віртуозних пасажів, застосуванню широких стрибків з одного регістру в інший, наявності тривалих музичних побудов, що потребують правильно поставленого виконавського апарату музиканта. Складність партії саксофона зумовлена у першу чергу тим, що в Америці виконавська школа гри на саксофоні, в порівнянні з іншими країнами, займала в 30-ті роки ХХ століття провідне положення. У висновках дослідження вказано, що у ХХ сторіччі жанр сонати зазнав суттєвих перетворень, що значно віддалили його від класичного жанрового інваріанту, унаслідок чого аналізована соната для саксофона органічно синтезувала цілий комплекс різностильових ознак.

Посилання

1. Avilov, V. (2004). Saxophone in the history of American jazz culture. Muzychne mystetstvo, 4, 229–236 [in Russian].
2. Zotov, D. (2018). Performance on the saxophone in the system of musical art of the 20th century. Extended abstract of candidate’s thesis. Sumy : SymDPU im. A.S. Makarenko [in Ukrainian].
3. Krupey, M. (2003). Saxophone in the context of the development of musical performance. Muzychne vykonavstvo, 26, 269–284 [in Ukrainian].
4. Maksymenko, L. (2017). Fundamentals of the performance process of a saxophonist: theory and practical recommendations of the author. Istoriya stanovlennya ta perspektyvy rozvytku dukhovoyi muzyky v konteksti natsionalʹnoyi kulʹtury Ukrayiny ta zarubizhzhya, 9, 192–198 [in Ukrainian].
5. Pon'kina, A.M. (2016). New means of expression in sonata for saxophone by composers of the second half of the 20th century. Nauchnoe periodicheskoe izdanie «IN SITU», 1-2, 20–24 [in Russian].
6. Pon'kina, A.M. (2007). Sonatas for saxophone in the context of cultural and stylistic trends of the 20th century. Muzychne mystetstvo, 7, 117–132 [in Russian].
Опубліковано
2020-12-30
Як цитувати цю статтю:
Horbal, Y. (2020). СОНАТА ДЛЯ САКСОФОНА П. КРЕСТОНА В АСПЕКТІ УНІВЕРСАЛІЙ ЖАНРУ ІНСТРУМЕНТАЛЬНОЇ СОНАТИ У ХХ СТОЛІТТІ. Музикознавча думка Дніпропетровщини, (19), 181-192. https://doi.org/https://doi.org/10.33287/222045
Номер
Розділ
Articles