КАДЕНЦІЯ У ВІОЛОНЧЕЛЬНИХ КОНЦЕРТАХ Й. ГАЙДНА (історія, аналіз та принцип імпровізації)


  • О. Huzhva Дніпропетровська Академія Музики ім М. Глінки
  • A. P. Skrypnyk Дніпропетровська Академія Музики ім М. Глінки
Ключові слова: https://doi.org/10.33287/221923
Ключові слова: аналіз, віолончель, виконавець, каденція, концерт, імпровізація

Анотація

Мета статті полягає у виявленні особливостей інтерпретації
каденцій в концертах для віолончелі з оркестром С-dur та D-dur
Йозефа Гайдна. Відповідно до поставленої мети визначено наступні
завдання наукового дослідження, а саме – виявити характерні риси
каденції у класичному концерті, а також порівняти особливості її
виконання різними музикантами-віолончелістами; здійснити аналіз
практики виконання імпровізуючих каденцій у музичній культурі
Європи ХІХ – ХХ століть. Низка методів наукового дослідження
формується у застосуванні порівняльного аналізу різних підходів
імпровізації у ХІХ та ХХ століттях; задіяний виконавський аналіз при
дослідженні різних типів, функцій та розташування каденцій у творах
для віолончелі з оркестром періоду вісімнадцятого, дев'ятнадцятого
та двадцятого століть. Вищеозначене здійснюється при обговоренні
як історії, так і практики професійного віолончельного академічного
виконавства. Наукова новизна статті обумовлена новим підходом до
проблеми виконання імпровізаційних каденцій у творах класичного
періоду (на прикладі концертів для віолончелі з оркестом Й. Гайдна).
Висновки. Каденція, як надзвичайно важлива частина концерту,
отримала значних змін у порівнянні від вісімнадцятого століття до
сьогодення. Вона поступово втратила своє початкове призначення як
винятково своєрідний розділ у концерті, де виконавець-віолончеліст
може імпровізувати, а також демонструвати власні віртуозні
можливості, стаючи невід'ємною частиною академічного музичного
твору. Концерти для віолончелі з оркестром видатного композитора
Й. Гайдна визначаються як одні з небагатьох музичних шедеврів,
котрі дають необмежено широкі можливості щодо імпровізування у
каденції.

Посилання

1. Гинзбург Л.С. История виолончельного искусства. Москва : Музыка, 1950.
Т. 1. 215 с.
2. Макаров В. Особливості формоутворення концертів для декількох солістів з
оркестром епохи бароко. Теоретичні проблеми музичної форми. 1982. Вип. 61.
C. 96.
3. Кершнер Д., Брайан К. Изучение классических каденций и руководство по
написанию каденцій для класических концертов. Москва : Трактат, 1986.
4. Бриттен Б. Каденция концерта для виолончели Й. Гайдна. Москва : Музыка,
1966.
Опубліковано
2019-12-19
Номер
Розділ
Articles