ЖІНКА-КОМПОЗИТОР. АПОЛОГІЯ ПРОФЕСІЇ ПО-УКРАЇНСЬКИ до 60-річчя В.М. Брондзі (Мартинюк)
Анотація
Елізабет Макконкі, спокійна до авангарду через любов до англо-кельтського фольклору та музики Бартока. Вражає музика Софії Губайдуліної, однієї з дивовижних представниць жіночого музичного „другого авангарду” ХХ століття. У Національній спілці композиторів України жінки становлять, мабуть, не менше половини. З них одразу пригадуються видатні постаті: жива легенда, Герой України, лауреат Національної премії ім. Т.Г. Шевченка, по-справжньому велика, що сягає „універсальності взірця” людини-творця Леся Дичко. З молодших поколінь – лауреати численних державних премій, автори симфонічної, камерної, хорової музики Ганна Гаврилець, Кармела Цепколенко, Вікторія Польова та ін. І якщо комусь на думку спаде відшукати початок цього жіночого українського музичного авторства, звернемось на генезу жіночої поетичності з міркувань Оксани Забужко в есе „Жінка-автор у колоніальній культурі, або знадоби до української гендерної міфології”.