Християнський дуалізм покаяння та славослів’я як основа музичної драматургії і стильових особливостей Літургії Св. Іоанна Златоуста М. Скорика


  • N. Yu. Tarasova Дніпропетровської академії музики ім. М. Глінки
  • P. V. Kamuz Дніпропетровської академії музики ім. М. Глінки
Ключові слова: Літургія, славослів’я, покаяння, неокласичні тенденції, неофольклорні тенденції, барочний спокутуваний концерт, політональність, поліладовість

Анотація

Мета статті – виявити драматургічну роль властивого
православним літургічним канонічним текстам і піснеспівам дуалізму
християнського покаяння та славослів’я на драматургічному й
стильовому рівнях Літургії Св. Іоанна Златоуста М. Скорика. У
роботі вивчається канонічна структура Літургії Св. І. Златоуста на
рівні богослужбових текстів і піснеспівів; розглядаються особливості
композиторської інтерпретації характерних структурнокомпозиційних, ладо-гармонічних, фактурних, тематичних засобів
передачі сенсу літургічних текстів і канонічних піснеспівів. Методи
дослідження – музично-культурологічний, порівняльно-історичний,
теоретико-аналітичний, а також текстологічний. Наукова новизна.
Вперше здійснюється системний аналіз Літургії Св. І. Златоуста 1) у
контексті авторського хорового стилю М. Скорика, 2) в єдності
необарочних, неоромантичних та неофольклорних стильових
принципів мислення композитора, 3) в аспекті взаємодії гармонічних,
ладо-тональних, формоутворюючих засобів виразності музики ХХ
століття, 4) на символічно-змістовному рівні твору. Висновки.
Духовна хорова музика стала найважливішою віхою у творчому
доробку М. Скорика. Втілення композитором сакральних змістів
Літургії вирізняється вільним характером, спрямованим на розкриття
типового для православної ортодоксії дуалізму покаяння та
славослів’я, через відчуття таких основоположних релігійних станів
як 1) особистісно-драматична спокутуванність, 2) трансцендентна
споглядальність, 3) очищуючи-катарсиський стан, 4) суб’єктивноліричне прийняття Божої волі, 5) радісне славослів’я. Таким чином, у
процесі аналізу була виявлена оригінальність авторської інтерпретації
жанру Літургії на рівні композиції, у співвідношенні з канонічним
упорядкуванням текстів і піснеспівів, на рівні музичної стилістики;
аргументований зв’язок музичної мови Літургії М. Скорика з
неофольклорними принципами, ладо-тональними і гармонічними
прийомами музики ХХ століття.

Посилання

1. Кияновська Л. „Перемиська школаˮ як культурологічний феномен // Вісник
Львів. ун-ту: Серія мист-во. Львів: Львів. універ, 2007. Вип. 7. С. 65–71.
2. Чекан Ю. Вступна стаття // Духовні твори М. Скорика. Київ, 2005. С. 1–8.
3. Лісецький С.Й. Стильові тенденції „неокласицизмˮ і „неофольклоризмˮ у
музиці М. Скорика // Культура і сучасність: зб. нак. ст. Київ, 2016. № 1. С. 92–
97.
4. Пясковский І.Б. Симфонічна музика // Історія української радянської музики.
Київ: Музична Україна, 1990. С. 120–128.
Опубліковано
2019-11-01
Як цитувати цю статтю:
Tarasova, N., & Kamuz, P. (2019). Християнський дуалізм покаяння та славослів’я як основа музичної драматургії і стильових особливостей Літургії Св. Іоанна Златоуста М. Скорика. Музикознавча думка Дніпропетровщини, (15), 16-31. https://doi.org/https://doi.org/10.33287/22192
Номер
Розділ
Articles