ДО ПРОБЛЕМИ ТРАКТОВКИ ЖАНРУ ХОРОВОЇ МІНІАТЮРИ У ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ (на прикладі хорових мініатюр В. Стеценка)


  • M. I. Varakuta Дніпропетровської академії музики ім. М. Глінки
  • Yu. O. Chernenko Дніпропетровської академії музики ім. М. Глінки
Ключові слова: хорове мистецтво сучасності, хорова мініатюра фольклорного типу, хорова фактура, народне першоджерело

Анотація

 Мета статті – визначення особливостей жанру української
хорової мініатюри та виявлення основних аспектів їх реалізації у
хорових творах В. Стеценка. В роботі розглядається стиль письма
хорових мініатюр композитора, під впливом традицій, що походять
від уславлених українських композиторів, а саме – М. Лисенка,
К. Стеценка, М. Леонтовича. Методи дослідження – історикотипологічний, жанровий, стильовий, функціональний. Вагоме
значення у процесі упорядкування матеріалу роботи й утвердження
висновків означеної наукової праці мав структурно-аналітичний
метод дослідження. Результати наукового вивчення низки творів
жанру хорової мініатюри формувались також із застосуванням
порівняльного методу. У ході наукової розвідки використовується й
виконавський аналіз означених хорових композицій. Наукова
новизна пропонованої статті полягає у зверненні до хорових творів
В. Стеценка, а також їх аналізі, які, підкреслимо, вперше
досліджуються в музикознавстві; у розкритті специфіки мовних
засобів, композиційних особливостей та принципів формотворення
хорових мініатюр. Висновки. Виходячи з особливостей образного
змісту текстів, що використовуються в мініатюрах як першоджерело,
В. Стеценко застосовує цілий комплекс інтонацій, які відтворюють
музично-інтонаційну народопісенну основу. Одним із магістральних
способів побудови творів є надзвичайно активне поєднання
гармонічних і поліфонічних засобів у хоровій фактурі. Куплетну
форму майстер доповнює вступом і кодою. Аналіз хорових мініатюр
фольклорного типу В. Стеценка показав їх взаємозв’язок із
традиціями української народопісенної культури. При цьому,
вітчизняний композитор не прагне до використання справжніх
народних мелодій, а застосовує метод стилізації пісенного
фольклору, беручи за основу його основні інтонаційні, ладові,
фактурні особливості. 

Посилання

1. Варакута М. Жанрово-стильова специфіка хорових мініатюр Володимира
Зубицького. Дніпро: Ліра, 2016. 158 с.
2. Варакута М. І. Жанр хорової мініатюри в сучасній українській музиці (на
прикладі творчості В. Зубицького): автореф. дис. … канд. мистецтвознав.:
17.00.03 „Музичне мистецтво”. Одеса: ОНМА ім. А.В. Нежданової, 2011. 16 с.
3. Гаран К. Мініатюра в українській фортепіанній музиці (на прикладі аналізу
циклу для дітей „Мініатюри” О.М. Яковчука) // Культура і мистецтво у
сучасному світі: зб. наук. ст. Київ: КНУКіМ, 2014. Вип. 14. С. 118–125.
4. Явір. Твори для мішаного хору В. Стеценко. Тернопіль: Навчальна книга -
Богдан, 2016. 68 с.
5. Стеценко В.І. Творча біографія. http://m-r.co.ua/mr/mr.nsf/0/
C6A16593339CC602C2257B350060E84E?OpenDocument
Опубліковано
2019-11-01
Як цитувати цю статтю:
Varakuta, M., & Chernenko, Y. (2019). ДО ПРОБЛЕМИ ТРАКТОВКИ ЖАНРУ ХОРОВОЇ МІНІАТЮРИ У ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ (на прикладі хорових мініатюр В. Стеценка). Музикознавча думка Дніпропетровщини, (15), 5-15. https://doi.org/https://doi.org/10.33287/22191
Номер
Розділ
Articles